Нормативи плитки
Норми - це технічні правила, що існують для всіх матеріалів, і керамічні плитки - не виключення. Відповідно до цих правил плитка класифікуються - для кожного класу встановлюються характеристики, якими повинна володіти плитка, визначаються методи контролю кожної характеристики, а так само встановлюються критерії прийнятності кожної характеристики.
В Італії організацією, що видає такі норми, є УНИ (UNI) (Державний Комітет зі Стандартам). І самі норми так і називаються - норми УНИ. Для деяких виробів норми УНИ діють не тільки в Італії, але й у Європі (норми УНИ ЕН) і навіть в інших країнах миру (норми УНИ МОС - Міжнародної Організації по Стандартизації). Для керамічних плиток у цей час діють норми УНИ ЕН, найближчим часом будуть видані також і норми УНИ МОС. У діючим для керамічних плиток нормах УНИ ЕН дається спеціальна класифікація, що ґрунтується тільки на двох параметрах: водопоглинення й спосіб формування. Залежно від значень цих параметрів і незалежно від інших характеристик плитки класифікуються на 8 груп (див. Таблицю), наприклад, AI, BIII і т.д. Ця група вказується на впакуванні плитки й у каталогах.
Норми передбачають також і критерії прийнятності для різних характеристик. У європейських нормах (УНИ ЕН) для кожної з восьми груп, є спеціальна норма, у якій перераховані всі ці критерії (для кожної групи плиток свої критерії). Плитки, реалізовані з індексом « 1-ий сорт», що вказується як у супровідних документах, так і на кожному впакуванні плиток, повинні відповідати всім критеріям, установленим відповідною нормою для даного класу виробів. Відповідність плиток приписанням норми може бути сертифіковано спеціальною організацією (в Італії - УНИ), що на підставі проведеного аналізу виробу й перевірки прийнятності видає виробу знак якості «UNI» (ця сертифікація зізнається за рубежем, тому що ґрунтується на міжнародних нормах). Знак заноситься в каталог і ставиться на всіх упакуваннях плиток цього класу.